Перейти до вмісту

Мюмтаз Сойсал: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Наступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Створено шляхом перекладу сторінки «Mümtaz Soysal»
(Немає відмінностей)

Версія за 15:49, 29 листопада 2024

Мюмтаз Сойсал
тур. Mümtaz Soysal Редагувати інформацію у Вікіданих
 
Народження: 15 вересня 1929(1929-09-15)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Зонґулдак, Зонгулдак (іл)
Смерть: 11 листопада 2019(2019-11-11)[2] Редагувати інформацію у Вікіданих (90 років)
Стамбул, Туреччина
Поховання: Цвинтар Зінджирлікую Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна:  Туреччина Редагувати інформацію у Вікіданих
Освіта: Галатасарайський ліцей Редагувати інформацію у Вікіданих, юридичний факультет Анкарського університетуd Редагувати інформацію у Вікіданих і Лондонська школа економіки та політичних наук Редагувати інформацію у Вікіданих
Партія: Республіканська народна партія Редагувати інформацію у Вікіданих
Шлюб: Севгі Сойсал[3] Редагувати інформацію у Вікіданих

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Висловлювання у Вікіцитатах

Осман Мюмтаз Сойсал[4] (тур. Osman Mümtaz Soysal; 15 вересня 1929(1929вересня15), Зонгулдак, Туреччина – 11 листопада 2019, Стамбул, Туреччина) - турецький професор конституційного права, політолог, політик, правозахисник, в’язень сумління, старший радник, колумніст і письменник.

1994 році став 30-м міністром закордонних справ. 1961 року був членом парламенту Установчих зборів, а у 1991 - 1999 роках - Великих національних зборів.

Брав активну участь у розробці конституцій Туреччини (1961) і Конго (2006). Був конституційним радником президента Північного Кіпру Рауфа Денкташа.

Обраний до Міжнародного виконавчого комітету Amnesty International у вересні 1974 року як першого турецького члена та першого колишнього в’язня сумління. У 1976 - 1978 роках обіймав посаду віцеголови організації. 1978 ро став першим лавреатом премії ЮНЕСКО за освіту в галузі прав людини.

Як відданий кемаліст наполегливо працював проти політики приватизації та ініціатив турецького уряду, особливо 1990-х років. У квітні 1994 року заснував Центр розвитку громадського підприємництва, а 1996 року організацію перетворили на фонд.

Був членом Республіканської народної партії, Соціал-демократичної популістської партії та Демократичної лівої партії. 2002 році разом з багатьма науковцями заснував Незалежну республіканську партію та був першим головою партії з 2002 до 2014 рік[5].

Ранні роки та кар'єра

Народився 15 вересня 1929 року в Зонгулдаку, Туреччина, в сімʼї військовика Османа Мухтара та його дружини Саміє. Закінчив ліцей Галатасарай та вступив до Університету Анкари, де здобув ступінь у галузі політичних наук, а потім - юридичних[6].

Став професором конституційного права в університеті Анкари. Увійшов до Установчих зборів Туреччини після військового перевороту 1960 року та брав участь у написанні Конституції Туреччини 1961 року[6].

Був учасником лівої політики. 1961 року заснував політичний журнал "Yön"[7]. Він також став деканом на факультеті політичних наук університету Анкри, який на той час був знаний своєю лівою політикою.

Арешт

Внаслідок державного перевороту 1971 року втратив посаду декана. Незадовго до арешту працював головним редактором щойно заснованого щотижневого політичного журналу «Ортам»[8]. За комуністичну пропаганду засуджений на шість років і восьми місяців позбавлення волі та отримав довічну заборони обіймати державні посади. Після 14 місяців проведених за ґратами помилуваний[6].У період увʼязнення потрапив до списку в'язнів сумління Amnesty International[9]. 1974 року став першим колишнім в'язнем сумління, який працював у Міжнародному виконавчому комітеті Amnesty International[10]. Працював у раді організації до 1976 року, ставши її заступником голови.

Подальша кар'єра

1991 року як член Соціал-демократичної популістської партії переміг на виборах до Великих національних зборів в коаліції з Партією вірного шляху прем’єр-міністра Сулеймана Деміреля. Критикував політики уряду як член зборів. Прем'єр-міністр Тансу Чілер призначила його міністром закордонних справ, але через чотири місяці він подав у відставку[6][11][12].

У 1974 - 1991 роках писав для щоденної газети "Міллєт"[13], у 1991 - 2001 роках - для "Hürriyet"[14] і після 2001 року - для "Джумхурієт"[13].

Особисте життя

Був одружений з Севгі Сойсал (до її смерті 1976 року). Пізніше одружився з Севінч Карасапан Сойсал, яка була дочкою дипломата Джелала Тевфіка Карасапана[15]. У нього було дві дочки, Дефне (1973) і Фунда (1975), а також два пасерби.

Помер у 90 років 11 листопада 2019 року у своєму будинку в Бешикташі, Стамбул, Туреччина[16]. Похований на цвинтарі Зінджирлікую після релігійної похоронної служби в мечеті Зінджирлікую[13].

  1. ↑ Munzinger Personen
  2. ↑ http://www.cumhuriyet.com.tr/haber/siyaset/1701370/mumtaz-soysali-yitirdik.html
  3. ↑ https://www.aa.com.tr/tr/turkiye/mumtaz-soysalin-vefatinin-uzerinden-bir-yil-gecti/2038237
  4. ↑ TÜRKİYE BÜYÜK MİLLET MECLİSİ. web.archive.org. 23 грудня 2021. Процитовано 29 листопада 2024.
  5. ↑ Bağımsız Cumhuriyet Partisi on Facebook. Facebook. Архів оригіналу за 30 квітня 2022.[користувацьке джерело]
  6. ↑ а б в г Former Turkish FM, constitutional law professor Mümtaz Soysal dies aged 90. Daily Sabah. 11 листопада 2019."Former Turkish FM, constitutional law professor Mümtaz Soysal dies aged 90". Daily Sabah. 2019-11-11. Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «Sabah» визначена кілька разів з різним вмістом
  7. ↑ Özgür Mutlu Ulus (8 December 2010). The Army and the Radical Left in Turkey: Military Coups, Socialist Revolution and Kemalism. I.B.Tauris. с. 21. ISBN 978-0-85771-880-8.
  8. ↑ Ayla Acar (2012). A Review in Opposition in the Period 12th March (1971): Ortam (PDF). İletişim Fakültesi Dergisi (Turkish) (42): 6—8.
  9. ↑ Mümtaz Soysal | Biyografi.Net. www.biyografi.net. Процитовано 29 листопада 2024.
  10. ↑ The History of Amnesty International. Amnesty International. 2011. Процитовано 22 January 2012.
  11. ↑ Démission. 30 novembre 1994. Процитовано 19 août 2022.
  12. ↑ Sa fiche biographique sur le site d'internet du ministère des Affaires étrangères
  13. ↑ а б в Mümtaz Hoca yaşama veda etti. Milliyet (тур.). 12 November 2019. Процитовано 13 November 2019. Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «m1» визначена кілька разів з різним вмістом
  14. ↑ Mümtaz Soysal - Tüm Köşe Yazıları. Hürriyet (тур.). Процитовано 13 November 2019.
  15. ↑ Mümtaz Bey'e dokunmadan... Hürriyet (тур.). 11 October 1998. Процитовано 31 March 2024.
  16. ↑ Prof. Dr. Mümtaz Soysal hayatını kaybetti! Mümtaz Soysal kimdir? (тур.). A Haber. 11 листопада 2019.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мюмтаз_Сойсал&oldid=44031715