Протести у Вірменії (2018)
| Протести у Вірменії 2018 | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
| Сторони | |||||||||
Протестувальники:
Опозиційні політичні партії і рухи:
|
Уряд Вірменії:
інші: | ||||||||
| Лідери | |||||||||
| Вагінак Шушанян Нарек Айвазян[2] Давид Санасарян |
Серж Саргсян Володимир Гаспарян | ||||||||
| Втрати | |||||||||
| Поранено: 14 активістів, з них 3 — госпіталізовано (23 червня); Затримано: 237 учасників акції в Єревані, 12 учасників — в Гюмрі (23 червня); 46 активістів (6 липня); |
Поранено: 11 поліцейських (23 червня); | ||||||||
Протести у Вірменії проти влади Сержа Саргсяна (вірм. Բողոքի ցույցեր ընդդեմ Սերժ Սարգսյանի) — масові громадянські акції з 12 квітня 2018 проти обрання екс-президента Сержа Саргсяна на посаду прем'єр-міністра Вірменії, яке мало відбутись 17 квітня[1]. 17 квітня Серж Саргсян 77 голосами за і 17 проти був обраний прем'єром Вірменії[6], 23 квітня був змушений подати у відставку.
Приводом для протестів стало висунення Сержа Саргсяна на пост прем'єр-міністра після змін у конституції Вірменії, проведених Саргсяном, які встановлювали передачу влади від президента прем'єр-міністру країни.
Серж Саргсян був президентом Вірменії з 9 квітня 2008 до 9 квітня 2018 року, до цього впродовж 15 років обіймав посади прем'єр-міністра, міністра оборони, міністра внутрішніх справ і міністра національної безпеки Республіки Вірменія. Після ініційованого ним конституційного референдуму 2015 року, Вірменія була перетворена на парламентську республіку, в якій прем'єр-міністр визначає основні напрями внутрішньої і зовнішньої політики. Висування Саргсяна на посаду прем'єр-міністра викликало різке несприйняття з боку опозиційних політичних сил Вірменії, зокрема партій «Громадянський договір» і парламентської «Елк» («Вихід»).
31 березня 2018 року через Ґюмрі стартував двотижневий марш на Єреван[7].
14 квітня Республіканська партія Вірменії і АРФ «Дашнакцутюн» запропонували на пост прем'єр-міністра Сержа Саргсяна.
15 квітня протестуючі блокували площу Франції в Єревані і перекрили вулицю Абовян, де розпочали сидячий страйк. Лідер протесту Пашинян з прихильниками перекрив перехрестя проспекту Баграмяна і Московської вулиці. Пізніше опозиціонери маршем пройшли по вулиці Гераци і Налбандяна повз будівлю поліції Вірменії.
17 квітня, ще до обрання Сержа Саргсяна, опозиція оголосила про початок оксамитової революції. За словами лідера протестантів, тисячі людей підтримали акції протесту — в Ґюмрі, в Іджевані, Ванадзорі, Капані та Мецаморі почалися страйки[8].
18 квітня протестувальники взяли в облогу резиденцію новообраного прем'єр-міністра Сержа Саргсяна. Демонстранти безперешкодно пройшли до дверей резиденції. Сили поліції сконцентровані на другорядних вулицях, прилеглих до проспекту[9].
19-20 квітня протестувальники почали блокування окремих автомагістралей. На середину д��я 20 квітня були затримані 160 осіб[10].
21 квітня силами правопорядку були затримані лідери протестів Армен Григорян та Давид Санасарян.
22 квітня були затримані депутати Нікол Пашинян, Сасун Мікаєлян і Арарат Мірзоян. 22 квітня проти мітингувальників силами правопорядку були застосовані світло-шумові гранати. Протести в центрі Єревана тривають, мітинг за участі десятків тисяч людей проходить без лідерів опозиції[11].
23 квітня Серж Саргсян подав у відставку[12], заарештовані лідери опозиції, у тому числі Нікол Пашинян, були звільнені[13]. Саргсян, заявив: «Нікол Пашинян мав рацію. Я помилився. Створена ситуація має кілька рішень, але на жодне з них я не піду. Це не моє. Я залишаю посаду керівника країни»[14].
2 травня відбулось голосування щодо призначення Нікола Пашиняна очільником уряду, але голосів «за» не вистачило. Після цього Пашинян закликав до продовження протестів і оголосив загальнонаціональний страйк. В результаті страйку не працювали метро, аеропорт, кілька міністерств[15]. Провладна партія пішла на поступки і на 8 травня призначила нові вибори прем'єра[15].
16 травня активісти, незадоволені роботою мера Єревана Тарона Маркаряна, захопили мерію столиці країни[16].
8 травня 2018 року відбулось повторне голосування, в результаті якого Пашинян був обраний Прем'єр-міністр Вірменії. Першим його указом стало перенесення Дня Перемоги на 8 травня і перейменування свята в День скорботи і примирення[17].
В результаті протестів опозиція домоглася обрання очільником уряду свого лідера, зовнішній політичний курс країни при цьому не змінився.
-
Нікол Пашінян дає інтерв'ю -
-
-
Арарат Мірзоян -
Сидячий протест -
Намети на площі Франції
- ↑ а б в г д Протести у Вірменії. Логіка нерозв'язаного конфлікту. Архів оригіналу за 18 квітня 2018. Процитовано 17 квітня 2018.
- ↑ а б На проспекте Баграмяна появятся группы по 10 человек. 30 червня 2015. Архів оригіналу за 2 липня 2015. Процитовано 30 червня 2015. (рос.)
- ↑ «Електричний Єреван» не хоче порівнянь із київським Майданом. 28 червня 2015. Архів оригіналу за 2 липня 2015. Процитовано 28 червня 2015.
- ↑ Ереван: горячий асфальт, «замороженные» тарифы. 28 червня 2015. Архів оригіналу за 1 липня 2015. Процитовано 28 червня 2015. (рос.)
- ↑ Акции протеста в Ереване перекинулись на регионы Армении. 23 червня 2015. Архів оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 23 червня 2015. (рос.)
- ↑ Серж Саргсян избран премьер-министром Армении [Архівовано 18 квітня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Никол Пашинян начал 14-ти дневное шествие от Гюмри до Еревана против Сержа Саргсяна и РПА [Архівовано 18 квітня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Протести у Вірменії: опозиція оголосила про початок оксамитової революції. Архів оригіналу за 17 квітня 2018. Процитовано 17 квітня 2018.
- ↑ Протести у Вірменії: учасники акції взяли в облогу резиденцію прем'єра. Архів оригіналу за 18 квітня 2018. Процитовано 18 квітня 2018.
- ↑ В Єревані тривають протести прибічників опозиції, більш ніж 160 осіб затримано. Архів оригіналу за 20 квітня 2018. Процитовано 20 квітня 2018.
- ↑ Десятки тысяч человек вышли на антиправительственный митинг в Ереване. Архів оригіналу за 23 квітня 2018. Процитован�� 22 квітня 2018.
- ↑ Після масових протестів прем'єр-міністр Вірменії пішов у відставку (відео). Архів оригіналу за 24 квітня 2018. Процитовано 23 квітня 2018.
- ↑ Нікола Пашиняна звільнили з-під варти: як це було. armeniasputnik.am. Архів оригіналу за 23 квітня 2018. Процитовано 23 квітня 2018.
- ↑ «Я був не прав»: Серж Саргсян звернувся до народу Вірменії в останній раз як прем'єр. Архів оригіналу за 23 квітня 2018. Процитовано 16 травня 2018.
- ↑ а б Перемога єреванського майдану: чому здалася влада Вірменії та як діятиме Москва [Архівовано 5 травня 2018 у Wayback Machine.], Європейська правда, 3 травня 2018
- ↑ У столиці Вірменії активісти захопили мерію. Архів оригіналу за 16 травня 2018. Процитовано 16 травня 2018.
- ↑ Першим указом Пашиняна стало перенесення Дня Перемоги на 8 травня і перейменування свята в День скорботи і примирення [Архівовано 14 травня 2018 у Wayback Machine.] // День. — 2018. — 9 травня. — 22:31.