Слава (броненосець)
| «Слава» | ||
|---|---|---|
| «Слава» | ||
 | ||
| Пре-дредноут «Слава». 1915 | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | Пре-дредноут типу «Бородіно» | |
| Держава прапора |  Російська імперія
| |
| Корабельня | Балтійський завод
| |
| Закладено | 1 листопада 1902 | |
| Спущено на воду | 29 серпня 1903 | |
| Введено в експлуатацію | 12 червня 1905 | |
| На службі | 1906–1917 | |
| Загибель | 4 жовтня 1917 року в ході бою біля Моонзундського архіпелагу з німецькими дредноутами зазнав важких ушкоджень, був підірваний екіпажем та сів на мілину | |
| Бойовий досвід | Перша світова війна Битва на Балтійському морі | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 14 646 т (стандартна) 15 520 т (повна) | |
| Довжина | 121,1 м (загальна) | |
| Ширина | 23,2 м | |
| Осадка | 8,9 м | |
| Бронювання | Головний пояс: 145—194 мм Палуба: 25,4-51 мм Башти головного калібру: 254 мм Барбети: 178—229 мм Бойова рубка: 203 мм | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 2 парових машини Балтійського заводу 20 водотрубних котлів | |
| Гвинти | 2 гвинти | |
| Потужність | 15 800 к.с. | |
| Швидкість | 17,5 вузлів (32,4 км/год) | |
| Екіпаж | 867 офіцерів та матросів | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 4 (2 × 2) × 305-мм гармати 12"/40 12 (6 × 2) × 152-мм гармат Кане 20 (20 × 1) × 75-мм універсальних гармат Кане 4 × 47-мм гармати QF 3-pounder Hotchkiss | |
| Торпедно-мінне озброєння | 4 × 381-мм торпедних апарати | |
«Слава» (рос. Слава) — пре-дредноут (ескадрений броненосець за офіційною класифікацією) Російського імператорського флоту типу «Бородіно», останній з восьми російських двотрубних броненосних кораблів, що будувалися до появи кораблів класу дредноут. Єдиний з пре-дредноутів свого типу з п'яти панцерників, що не встигнув взяти участь у Цусімській битві, був добудований вже після російсько-японської війни 1904—1905 років і до моменту введення до строю застарів. Використовувався як навчальний корабель для атестації кадрів.
«Слава» був закладений 1 листопада 1902 року на верфі компанії Балтійського заводу у Санкт-Петербурзі. 29 серпня 1903 року він був спущений на воду, а 12 червня 1905 року увійшов до складу ВМС Російської імперії. Брав активну участь у боях Першої світової війни на Балтійському морі: підтримував своїм вогнем російську армію в боях поздовж балтійського узбережжя. У битві в Ризькій затоці був головним кораблем морських сил Ризької затоки. 4 жовтня 1917 року в ході бою біля Моонзундського архіпелагу з німецькими дредноутами зазнав важких ушкоджень, був підірваний екіпажем та сів на мілину неподалік від острова Муху. З 1926 року розбирався на метал прямо на місці загибелі.
У липні-серпні 1906 року разом з лінкором «Цесаревич» брав участь у придушенні Свеаборзького повстання. «Слава» був призначений у навчальну ескадру для підготовки молодих офіцерів з Військово-морського коледжу, в рамках морських реформ після Цусімського розгрому. Під час одного з його навчальних походів до Середземного моря члени екіпажу пре-дредноута врятували вцілілих унаслідок землетрусу в Мессіні 1908 року, і корабель доставив жертви до Неаполя для надання медичної допомоги.
По поверненню в Кронштадт корабель перевели на Балтійський флот. На початок Першої світової війни Балтійський флот мав на озброєнні лише чотири пре-дредноути у складі Другої бригади лінкорів; ще чотири дредноути класу «Гангут» перебували на завершальній стадії будівництва. Після того, як вони були завершені і змогли захистити гирло Фінської затоки, «Слава» 31 липня 1915 року пройшов Ірбенську протоку, щоб допомогти російським силам в обороні Ризької затоки. Зокрема, корабель забезпечував артилерійську підтримку діям військ російської Імператорської армії.
Для оборони Ризької затоки російський флот утримував тимчасове об'єднання — так звані морські сили Ризької затоки (лінкор «Слава», 36 есмінців і міноносців, 4 канонерські човни, мінний загороджувач «Амур», дев'ять підводних човнів і гідроавіатранспорт) під командуванням капітана 1 рангу П. Л. Трухачова.
Німецьке морське командування з метою знищення російських морських сил, що базувалися в цьому регіоні[1][2], виділило ударне угруповання флоту під командуванням віцеадмірала Едгарда Шмідта, що складалося з 7 старих лінійних кораблів, 6 крейсерів, 24 ескадрених міноносців і міноносців, 1 мінного загороджувача, 14 тральщиків, 12 катерів-тральщиків, 2 проривачів мінних загороджень[Прим. 1][3]. Для прикриття цього формування до Фінської затоки висувалося з'єднання Флоту відкритого моря віцеадмірала Гіппера з 8 лінійних кораблів, 3 лінійних крейсерів, 4 крейсерів, 32 ескадрених міноносців, 13 тральщиків[Прим. 2][1]. Маючи більш ніж дворазову перевагу над російським флотом, це угруповання кайзерівського флоту мало завдання не допустити прориву головних сил Балтійського флоту з Фінської затоки у відкрите море.
Обидві сторони використовували гідроавіацію, а німці — і «Цепелін»[3]. Росіянами була повністю перекрита мінними загородженнями протока, міни були встановлені також біля південного входу в Моонзунд і в декількох місцях Ризької затоки, на о. Моон встановлені дві берегові батареї і одна батарея на материку[4].
26 липня (8 серпня) німці здійснили першу спробу прориву в акваторію затоки, проте, вона скінчилася повним провалом. Внаслідок підриву на мінах німці втратили два тральщики, а крейсер «Тетіс» і один міноносець отримали важкі пошкодження, тому німецьке командування наказало припинило тралення фарватеру і відвело сили прориву з Ірбенської протоки[3].
У ході операції німецький флот зазнав серйозних втрат: затонули 2 есмінці V-99 і S-31, 3 тральщики Т-46, Т-52 і Т-58 і проривач мінних загороджень; ушкодження отримали лінійні крейсери «Мольтке» і «Фон дер Танн», два крейсери «Тетіс», «Аугсбург», два міноносці V-100 і S-144 та тральщик Т-77[5]. Росіяни втратили потопленими два канонерські човни, пошкодженими були лінкор «Слава» і три есмінці, також були знищені кілька малотоннажних вантажних суден і ушкоджено берегові об'єкти[3]
12 вересня німецькі крейсери виманили «Славу» у відкрите море; німці спробували потопити броненосець, що сильно їм заважав, шляхом скоординованої атаки підводного човна UB-31 і торпедоносців, що летіли на надмалій висоті, але все торпеди пройшли повз ціль. Це була перша атака торпедоносців на рухомий броненосець.
4 (17) жовтня у морському бою біля Куйвасту лінкори «Слава», «Гражданін» і крейсер «Баян» наразилися на німецьку ескадру з 2 лінкорів, 2 крейсерів і 11 есмінців. 17 жовтня німецька ескадра під командуванням віцеадмірала Бенке двома колонами увійшла з південного входу в Моонзунд[6].
«Слава», «Гражданін» і крейсер «Баян» розпочали обстріл тральщиків німецької ескадри, з берега їх підтримувала 254-мм берегова батарея острова Моон. О 10 годині 5 хвилин у вогневій бій вступили німецькі лінійні кораблі «Кронпринц» і «Кьоніг Альберт». Перестрілка між капітальними кораблями тривала приблизно до 11 години дня, але без жодних пошкоджень для протиборчих сторін. Водночас, вогнем з російських кораблів було потоплено один німецький тральщик і ще два були пошкоджені. Це змусило їх припинити тралення і відійти[7].
Об 11:30 німецькі крейсери «Кольберг» і « Штрасбург» за підтримки тральщиків висадили на Моон морський десант. О 12:04 «Слава» і «Гражданін», до яких приєдналися крейсер «Баян» і есмінці «Туркменець-Ставропольський» і «Донський козак» знову відкрили вогонь по тральщиках противника. Невдовзі вогонь відкрили німецькі лінкори, що тричі влучили у «Славу», в результаті чого корабель почав набирати воду і отримав крен 8°, але зусиллями команди, за рахунок контрзатоплення відсіків по іншому борту, його швидко вдалося зменшити. У наступні 14 хвилин «Слава» отримав ще чотири влучання[8].
- Бій біля Моонзундського архіпелагу 17 жовтня 1917
-
«Слава» веде бій -
«Слава» після бою
Ситуація для російської ескадри складалася критична, і незабаром адмірал Бахірєв наказав відходити. Зважаючи на неможливість «Слави» пройти через мілководний Моонзундський канал, його наказали затопити, перегородивши фарватер. Але цього не вдалося зробити і тоді о 13:57, після зняття команди, він був підірваний. Для більшої впевненості есмінець «Туркменець-Ставропольський» його торпедував. Лінійні кораблі Бенке продовжували вести вогонь, поки дозволяла дальність стрільби їх гармат, але переслідувати російський флот, що відходив, через мінну небезпеку не наважилися[7][9].
29 травня 1918 року панцерник «Слава» був виключений зі списків флоту. Його рештки розбиралися на брухт.
- Список лінійних кораблів Російської імперії та СРСР
- SMS Markgraf (1913)
- Георгій Побідоносець (панцерник)
- Пре-дредноути типу «Ройял Соверен»
- USS New Jersey (BB-16)
- Suffren (пре-дредноут)
- Лінійні кораблі типу «Кайзер»
- Виноски
- ↑ Угруповання віцеадмірала Шмідта: 7 лінійних кораблів («Брауншвейг», «Ельзас», «Віттельсбах», «Веттін», «Мекленбург», «Швабен», «Церінген»), 6 крейсерів («Рун», «Принц Генріх», «Аугсбург», «Бремен», «Любек» і «Тетіс»), 24 ескадрених міноносці та міноносці, 1 мінний загороджувач «Дойчланд», 14 тральщиків, 12 катерів-тральщиків, 2 проривачі мінних загороджень.
- ↑ 8 лінійних кораблів «Нассау», «Рейнланд», «Вестфален», «Позен», «Остфрізланд», «Тюрінген», «Ольденбург», «Гельґоланд», 3 лінійні крейсери «Зейдліц», «Мольтке» і «Фон дер Танн», 4 крейсери «Ґрауденц», «Піллау», «Регенсбург» і «Штральзунд»
- Джерела
- ↑ а б История Первой мировой войны 1914—1918 гг. / Кампания 1915 г.
- ↑ Russian WWI naval operations in the Baltic Sea
- ↑ а б в г Моонзундская (Ирбенская) операция 1915 г.
- ↑ Н. А. Бологов. Мировая империалистическая война 1914—1918 гг., стр. 305—307.
- ↑ БОИ В РИЖСКОМ ЗАЛИВЕ В АВГУСТЕ 1915 ГОДА. Архів оригіналу за 6 серпня 2019. Процитовано 9 травня 2021.
- ↑ Моонзунд. Архів оригіналу за 29 січня 2020. Процитовано 9 травня 2021. [Архівовано 2020-01-29 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Операция «Альбион». Архів оригіналу за 9 травня 2021. Процитовано 26 травня 2021. [Архівовано 2021-05-09 у Wayback Machine.]
- ↑ Больных А. Г. Морские битвы Первой мировой: Трагедия ошибок. Операция «Альбион», октябрь 1917 года. — М.: АСТ, 2002
- ↑ История Первой мировой войны 1914—1918 гг. / Кампания 1917 г.
- Эскадренный броненосец «Слава»(рос.)
- Слава (1903)(рос.)
- История Первой мировой войны 1914—1918 гг / под редакцией И. И. Ростунова. — М. : Наука, 1970. — Т. в 2-х томах. — 25 500 прим. (рос.)
- McLaughlin, Stephen. Russian & Soviet Battleships (англ.). — Annapolis, MD: United States Naval Institute, 2003. — ISBN 1-55750-481-4.
- Nekrasov, George M. Expendable Glory: A Russian Battleship in the Baltic, 1915—1917 (англ.). — Boulder, CO: East European Monographs, 2004. — Vol. 636. — (East European monographs). — ISBN 0-88033-534-3.
- Виноградов Сергей. Броненосец Слава. Непобежденный герой Моонзунда. — М.: Яуза: ЭКСМО:, 2011. — 176 с. — 2200 экз. — ISBN 978-5-699-49080-6.
- А. В. Дашьян, С. А. Балакин «Морская кампания» № 8/2007 — Линейный корабль Слава — ООО «Коллекция», 2006г.