Inmarsat

INMARSAT (Інмарсат) — міжнародна компанія супутникового зв'язку, заснована в 1979 році, спочатку як міждержавна організація. Компанія управляє групою з одинадцяти геосинхронних телекомунікаційних супутників. Акції компанії котируються на лондонській біржі (ISAT). На початок 2023 року компанія перебуває в стадії злиття з американською компанією «Viasat» в рамках угоди вартістю у 5.4 млрд фунтів стерлінгів^[1].

Послуги включають в себе як звичайний телефонний зв'язок, так і передачу даних, а також передачу сигналів лиха та сигналів європейської геостаціонарної служби навігаційного покриття EGNOS (англ. European Geostationary Navigation Overlay Service)^[2] і аналогічної американської системи «WAAS». Зв'язок здійснюється за допомогою спеціальних цифрових радіопередавачів (терміналів). Сигнал передається на один із супутників і потім ретранслюється на наземну станцію. Таким чином забезпечується надійний зв'язок у віддалених районах.

Супутникове угрупування

Супутникове угрупування включає в себе 14 супутників (з урахуванням «Інмарсат-3»). Вони розташовані на геостаціонарній орбіті на відстані приблизно 36000 кілометрів від Землі.

Супутники четвертого покоління («Inmarsat-4»)^[3] були запущені у послідовності: два в 2005 році, один в 2008 році і четвертий - в 2009. Супутники Інмарсат-5 (I-5) виведені на орбіту в 2013-2017 роках.

В даний час основна частина потоку даних обробляється супутниками четвертого і п'ятого покоління. З 2018 року супутники «Інмарсат-3» поступово виводяться з експлуатації.

Телефонні коди

«Інмарсат» належать такі телефонні коди:

870 - SNAC (Загальний код доступу до мережі)
871 - Атлантичний Океан, схід (AOR-E)
872 - Тихоокеанський регіон (POR)
873 - Індійський Океан (IOR)
874 - Атлантичний Океан, захід (AOR-W)

Телефонний код 870 - загальний, він використовується, коли невідомо через який супутник відбудуться дзвінки. Однак SNAC не підтримує дзвінки на термінали Inmarsat-A.

Решта чотири коди належать регіонам, що об��луговуються конкретними супутниками, як правило, по одному супутнику на кожен, їх зазвичай називають «океанічними регіонами».

Мережі

«Інмарсат» розвивався як набір мереж, що надають різні послуги (більшість мереж надають відразу декілька послуг). У цей час існують такі мережі:

Inmarsat-A (аналоговий зв'язок, скасований з 31 грудня 2007 р.)
Inmarsat-Aero
Inmarsat-B : Максимально можлива швидкість передачі даних 64 Кбіт/с^[2](сервіс припинено з січня 2017 р.).
Inmarsat-C : Використовується Міжнародною Морською Організацією і обов'язковий до установки на всіх океанських судах.
Inmarsat-M : Надає голосові сервіси на швидкості 4,8 Кбіт/с та сервіс з передачі факсів і даних на швидкості 2,4 Кбіт/с. Попередник Inmarsat Mini-M.
Inmarsat-Mini-M : Надає голосові сервіси на швидкості 4,8 Кбіт/с та сервіс з передачі факсів і даних на швидкості 2,4 Кбіт/с.
Inmarsat-M4 : Максимальна швидкість передачі даних 64 Кбіт/с^[2](сервіс припинено з січня 2017 р.).
Inmarsat-Fleet
Inmarsat-D/D
Inmarsat-E (з 1.12.2006 мережа припинила свою роботу)
Inmarsat-RBGAN
Inmarsat-BGAN : Широкоформатна Глобальна Мережа (англ. Broadband Global Area Network) надає послуги нових супутників четвертого покоління (I-4), що пропонують роздільний пакетний IP -канал із швидкістю доступу до 492 Кбіт/с (швидкість може бути різною, залежно від моделі термінала) або потоковий IP-канал зі швидкістю від 32 до 256 Кбіт / с (також залежить від моделі терміналу). Деякі термінали також надають послуги мобільного ISDN зі швидкістю 64 Кбіт/с або, навіть, низькошвидкісний (4,8 Кбіт/с) голосовий сервіс. В даний час, BGAN-сервіс доступний в Індійському океанському Регіоні (IOR) та Атлантичному океанському Регіоні (AOR). Запуск сервісу в Тихоокеанському Регіоні (POR) заплановано на 2007 рік.

Див. також

Примітки

↑ Супутникові оператори Inmarsat і Viasat отримали дозвіл на злиття. 11.05.2023
↑ ^а ^б ^в Слюсар, В.И. (2001). Thuraya-1 сквозь призму технических новшеств. // Телемультимедиа. – 2001. - № 5(9) (PDF). с. 17 -18. Архів оригіналу (PDF) за 17 липня 2019. Процитовано 19 червня 2019.
↑ Слюсар В.И. Цифровые антенные решетки в мобильной спутниковой связи (продолжение). //Первая миля. Last mile (Приложение к журналу "Электроника: наука, технология, бизнес"). – 2008. - № 5. - С. 16 - 20. [[https://web.archive.org/web/20210509134316/https://www.lastmile.su/files/article_pdf/2/article_2117_189.pdf Архівовано 9 травня 2021 у Wayback Machine.]]

Література

В. М. Матвієнко, О. Ю. Ковтун. Міжнародна організація морського супутникового зв'язку // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4

Посилання

Міжнародна організація морського супутникового зв'язку [Архівовано 28 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
www.inmarsat.com — офіційний сайт [Архівовано 18 грудня 2020 у Wayback Machine.]
www.satphone.com.ua — офіційний представник в Україні [Архівовано 30 березня 2022 у Wayback Machine.]

[1] Супутникові оператори Inmarsat і Viasat отримали дозвіл на злиття. 11.05.2023

[slyusarantenna1-2] а ^б ^в Слюсар, В.И. (2001). Thuraya-1 сквозь призму технических новшеств. // Телемультимедиа. – 2001. - № 5(9) (PDF). с. 17 -18. Архів оригіналу (PDF) за 17 липня 2019. Процитовано 19 червня 2019.

[Inmarsat-3] Слюсар В.И. Цифровые антенные решетки в мобильной спутниковой связи (продолжение). //Первая миля. Last mile (Приложение к журналу "Электроника: наука, технология, бизнес"). – 2008. - № 5. - С. 16 - 20. [[https://web.archive.org/web/20210509134316/https://www.lastmile.su/files/article_pdf/2/article_2117_189.pdf Архівовано 9 травня 2021 у Wayback Machine.]]

[1]