Aichi D1A

Aichi D1A
Призначення:	палубний пікіруючий бомбардувальник
Перший політ:	1934
Прийнятий на озброєння:	1934
Знятий з озброєння:	1942
Період використання:	1934-1942
На озброєнні у:	Імперський флот Японії
Розробник:	Aichid
Всього збудовано:	590
Конструктор:	Aichid і Heinkel
Екіпаж:	2 особи
Крейсерська швидкість:	222 км/год
Максимальна швидкість (МШ):	309 (на висоті 3200 м) км/год
Дальність польоту:	927 км
Практична стеля:	6 980 м
Довжина:	9,30 м
Висота:	3,41 м
Розмах крила:	11,40 м
Площа крила:	37,7 м²
Споряджений:	2 610 кг
Двигуни:	1 х Hakajima Hikari (730 к.с.)
Внутрішнє бомбове навантаження:	1х250 кг, 2х30 кг
Кулеметне озброєння:	3х7,7-мм кулемети
Aichi D1A у Вікісховищі

Aichi D1A (яп. 九四式艦上爆撃機, kyūyon-shiki kanjō bakugekiki — Палубний пікіруючий бомбардувальник Тип 94/96) — серійний палубний пікіруючий бомбардувальник Імперського флоту Японії періоду Другої світової війни.

Кодова назва союзників — «С'юзі» (англ. Susie).

В 1933 році Імперський флот Японії зрозумів, що наявні прототипи палубних пікіруючих бомбардувальників, сконструйованих в рамках програми «7-Shi», зовсім не відповідають вимогам. Тому фірмам Aichi, Nakajima, a також 11-му арсеналу флоту в Йокосука було доручено розробити моделі які відповідатимуть новим специфікаціям «8-Shi». В цих нових специфікаціях основну увагу приділялось загальній міцності та маневреності літака, хоча й інші параметри теж мали бути покращені.

Компанія Aichi змогла доправити з Німеччини один літак Heiпkel Не-66 (експортний варіант — He-55) з двигуном Siemens SAM-22B (715 к.с.), який був спроектований під технічні вимоги ВПС Японії та повинен був відповідати умовам експлуатації як з поплавковим, так і зі звичайним шасі. Після отримання літака, група інженерів під керівництвом Токухішіро Ґоаке, почала підганяти літак під специфікацію. Була перероблена та підсилена конструкція шасі для застосування з авіаносців, встановлений посадковий гак, двигун «Сіменс» був замінений на 9-циліндровий двигун повітряного охолодження Nakajima Kotobuki 2-Kai-1 потужністю 580 к.с. з дволопатевим металевим гвинтом та обладнана додаткова кабіна стрільця-спостерігача. Модель отримала фабричний номер «AB-9».

Порівняльні випробування 1934 року, в яких брали участь також літаки Nakajima D2N та Yokosuka D2Y, виявили перевагу літака Aichi. Він показав себе більш стійким та маневреним. В результаті у грудні 1934 року з фірмою Aichi був укладений контракт на серійне виробництво літака, який отримав назву «Палубний пікіруючий бомбардувальник Тип 94» (або Aichi D1A1).

В 1935 році, Токухішіро Ґоаке запропонував вдосконалений варіант, з 9-ти циліндровим двигуном повітряного охолодження Nakajima Hikari 1 потужністю 730 к.с., а також з дещо покращеною аеродинамікою. Цей варіант був прийнятий на озброєння восени 1936 року під назвою «Палубний пікіруючий бомбардувальник Тип 96» (або Aichi D1A2).^[1]

Літак Aichi D1A1 був біпланом з металічним каркасом та полотняно-металічною обшивкою. На відміну від прототипу, серійні літаки оснащувались новим капотом двигуна в вигляді кільця Тауненда та мали крило, стрілоподібне по передній кромці, а також руль напряму зміненої форми. В останніх 44 літаках D1A1 двигун був змінений на Nakajima Kotobuki 3 з дещо більшою потужністю.

Стрілецьке озброєння складалось з 2 синхронізованих 7,7-мм кулеметів «Тип 92», які стріляли вперед, та ще одного такого ж кулемета на рухомій установці в кабіні стрільця. Літак міг нести дві 30-кг бомби під крилами та одну 250-кг бомбу під фюзеляжем.^[1]

• Кулеметне: 3 × 7,7 мм кулемети «Тип 92» (2 курсові, один в турелі)
• Бомбове навантаження:
  • 2× 30 кг бомби
  • 1× 250 кг бомба

• D1A1 — прототип, модифікація He 66; двигун Nakajima Kotobuki 2 КАІ1 (580 к.с.); — 1 екземпляр
• D1A1 — серійний, двигун Nakajima Kotobuki 2-Kai-1 (580 л.с.); встановлений новий капот, модифіковане крило; останні 44 літаки мали двигун Kotobuki 3 (580 к.с.); — 162 екземпляри
• D1A2 — серійний, модифікація D1A1; встановлені обтічники шасі, двигун Nakajima Hikari 1 (730 к.с.); встановлений обтічник двигуна NACA; модифіковане скління; — 428 екземплярів

Літаки Aichi D1A активно використовувались під час японсько-китайської війни, причому як з палуб авіаносців, так і з сухопутних баз. Широку відомість їм принесло потоплення 12 грудня 1937 року американського канонерського човна «Панай», який евакуював з Нанкіну працівників посольства США.

До моменту початку війни на Тихому океані літак застарів. В частинах другої лінії залишалось 68 бомбардувальників D1A2, решта використовувались як навчальні. Вони брали обмежену участь в бойових діях на Філіппінах, а також перебували на озброєнні 31-го авіазагону аж до осені 1942 року.^[2] Не зважаючи на обмежене використання D1A отримали від союзників кодове ім'я «С'юзі» (англ. Susie).^[1]

Деякі D1A було передано Маньчжурії, де вони виконували роль берегової авіації.

Японська імперія^[1]

• Авіація імперського флоту Японії
  • 12-ий авіазагін ВПС
  • 13-ий авіазагін ВПС
  • 14-ий авіазагін ВПС
  • 15-ий авіазагін ВПС
  • 31-ий авіазагін ВПС^[2]
  • Авіаносець Акаґі
  • Авіаносець Каґа
  • Авіаносець Рюдзьо

Маньчжурська держава

• Повітряні сили Маньчжурії

• Обухович В. А., Кульбака С. П., Сидоренко С. И. Самолёты второй мировой войны.- Мн.: ООО «Попурри», 2003.- 736 с.:ил. ISBN 985-438-823-9.
• О. Дорошкевич Самолеты Японии второй мировой войны.-Минск, Харвест, 2004
• М. Шарп. Самолеты Второй Мировой/М. АСТ, 2000—352 с. ISBN 5-17-002174-7
• Francillon, Rene (1970). Japanese Aircraft of the Pacific War. TBS The Book Service Ltd. с. 583pp. ISBN 978-0370000336. (англ.)
• Харук А.И. Ударная авиация Второй Мировой - штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы. — Москва : Яуза::ЭКСМО, 2012. — 400 с. — ISBN 978-5699595877. (рос.)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Aichi D1A